Зміст
Багато жінок впізнають себе в історії Джес. -Фейт Салліван, автор нагород, автор книги "На добраніч", містер Водхаус
Це була тижнева малярська майстерня в Санте-Фе. Середина березня. Саме те, що мені потрібно, щоб уникнути наслідків самого сніжного лютого в Міннесоті, лютого. Забронювавши майже примху, як тільки я організував авіапереліт, я погладив себе по спині за ризик, збільшивши карту AMEX, щоб піти. Насправді не чекати тепла, достатньо просто відійти від снігу та середини зими.
Після прибуття пустеля була настільки контрастною зі снігом та льодом, що я майже не міг її прийняти.
Після години коктейлю та вечері з незручністю перших зустрічей скликач скликав групу в коло навколо глиняного каміна, щоб розповісти нам про наступний тиждень. Звісно, спочатку введення - ім’я, де ви живете, і щось про вас, крім вашого живописного життя. Для початку вона вручила тарілку з печивом першій особі.
"Я Софі з Де -Мойн -Айови, я розлучена, маю двох чарівних онуків, яких я відвідаю, перш ніж повернусь до Айови", - засміялася вона. "Я намагаюся уникнути весняної відлиги".
«Тут Меггі. Вдова з Чикаго. Це моя перша подорож на південний захід - так схвильований пейзажем - настільки інший, ніж я звик ».
Вдова чи розлучена?
«Дот - а я раз вдова і раз розлучилася - і я можу сказати, що краще!» Усі сміялися з цього. Дот повернулася до сусідки, щоб передати тарілку з печивом, коли Фіона, на кілька місць вниз, сказала. "О, скажіть - це звучить як урок, з якого ми всі вчимося".
Кілька нервових хихикань, а потім додала Фіона. "Я серйозно. Поділіться, будь ласка? »
Дот, приваблива жінка з рудим волоссям, ніби на дозвіл подивилася на скликача, а потім на кожну з восьми жінок по колу. "Ну, ніхто з вас мене не знає добре, але я не сором'язлива і хотіла б поділитися, якщо вам цього хотілося б ..."
Ніби ввімкнули вимикач світла, досить жорстка формальність групи, здавалося, зникла, із запаленими обличчями. Цей криголам не був призначений, але працював чудово.
"Добре, ось і йде. Мені п’ятдесят років. Я вийшла заміж за свого першого чоловіка Тома, коли ми були молодими, тільки закінчивши коледж. Ми виховували наших дітей, Джо та Джоклін у Денвері. Ми спочатку боролися з грошима, але бізнес Тома пішов; він був підрядником, і я допомагав керувати бізнесом - я бухгалтер. Ми були одружені 15 років, коли він помер, рак підшлункової залози, це сталося раптово і швидко забрало його ». Очі Дота на мить блищали, і вона трохи знизила голос. "Це було жахливо, для всіх нас".
У групі почувся тихий бурчання, але Дот швидко продовжила. “Але мене швидко оточили люблячі друзі - у нас з Томом була велика група друзів, які допомагали мені переживати траур, брали дітей на нічліг, якщо мені потрібна була перерва.
Їх допомога дозволила мені зосередитися на бізнесі, тож я нарешті могла його продати. Я продовжував працювати на нового власника. Друзі просто прийняли мене та дітей у власні сім’ї. Ми відчували підтримку та турботу. Наше фінансове становище ніколи не було жахливим, більше я думав про соціальні аспекти, але ніколи не дуже довго, оскільки у мене завжди був друг - друзі родини, на яких можна спертися.
Діти теж зробили все, що мало значення Джо, який дуже сумував за своїм татом у підлітковому віці. Але у нього було кілька сурогатних батьків, які тримали його активним у спорті і виховували, якщо він цього потребував. Завжди на підтримку мене ".
Дот оглянула кімнату і перевела дух, перш ніж вона продовжила. «Після того, як діти пішли до школи, я був готовий почати зустрічатися. Друзі моїх пар хотіли налаштувати мене, і ми кілька разів так робили, але це ніколи не було правильно. Було трохи схоже на побачення з моїми двоюрідними братами ». Група засміялася, і Дот пояснила. - Знаєте, начебто трохи знайомий. Я відчував, що мені потрібно трохи дослідити нову соціальну групу. Врешті -решт я зустріла хлопця на курсі подовження коледжу, який я відвідувала - Джеффа, насправді вчителя, і ми почали зустрічатися ».
«Мені сподобалося побачення. Щось про те, щоб знову бути вільним; без обов'язків ведення бізнесу або дітей, щоб уважно стежити. Мені здається, я закохався в це почуття свободи більше, ніж у Джефа.
Після кількох років поїздок між двома будинками ми одружилися, і я переїхав до нього. Я залишив роботу і не зміг використати свій багаторічний досвід на аналогічній посаді, але взяв роботу ближче до його будинку, за годину їзди від моїх давніх пристаней ».
"Ой, ой" Слова, здавалося, мимоволі лунали від Софі, струнки жінки з її волоссям у недоліку. Вона швидко поклала руку на рот, ніби хотіла повернути слова, але всі дивилися на неї, поки вона не заговорила.
“Ну, це саме те, що трапилося зі мною, коли я взяв вільний час. Коли ми з чоловіком розрахували витрати на догляд за дитиною та мою заробітну плату, як бізнес -аналітик, - ми погодилися, що я маю залишатися з ними вдома кілька років.
Незважаючи на те, що я намагався йти в ногу зі своєю кар’єрою, виконуючи завдання по роботі, і йшов у ногу зі своєю сферою, коли я був готовий повернутися до роботи, мене розглядали як працівника «маминого треку», і моя зарплата знизилася до найнижчого рівня . ”
Також дивіться: 7 найпоширеніших причин розлучення
Вона продовжила, тепер з деякою гіркотою. "Тоді, коли я розлучився наступного року, наш спільний вибір залишити мене на кілька років вдома не рахувався як внесок доходу сім'ї для цілей поселення".
Це ніби відкрило шлюзи для дискусії. Здавалося, кожен мав особисту історію про різне сприйняття вдів та розлучених. Вдови, здається, отримали підтримку друзів, які збиралися навколо через смерть чоловіка, розлучених, здавалося, вважали невдалими шлюбними партнерами, яких слід уникати, якщо це було помітно.
Чи розлучена жінка вважається вдовою? Або люди трохи вагаються надавати допомогу та підтримку розлученій жінці? Вдовам надається допомога при повторному в’їзді в суспільство, а на розлучених зазвичай розглядають як інший вид. Це не означає заперечення того, що проблеми, з якими стикаються вдови, лякають і калічать. Однак, вдова чи розлучниця, життя сповнене потрясінь для обох.
Після безкоштовного для всіх обміну, ці жінки зв'язалися. Навіть інша вдова в кімнаті розуміла, що до вдів поводилися інакше, ніж до розлучених.
Нарешті, під час перерви в розмові, Дот зробила підсумок знайомих поглядів по кімнаті.
- Бачиш, я казав тобі, що одне було краще! Тоді Софі першою зачепила прогалину і сказала: "Гей, Дот, ти не хочеш, щоб хтось перевіряв цю теорію Вдови чи розлучниці, правда?"